Поради батькам

Поради батькам другокласників

Порада 1. Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть. Порада 2. Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:  - Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;  - Привчайте дитину вчасно сідати за уроки; - Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;  - Спочатку контролюйте, чи всі уроки виконані. Пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю. Порада 3. Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати. Порада 4. Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань. Порада 5. Показувати дитині приклад організованості і зібраності. Порада 6. Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі. Для успішного навчання важливо: - Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»; - Чи знайоме дитині почуття відповідальності; - Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова.  Порада 7. Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.  Порада 8. Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Порада 9. Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент. Що робити?  - Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);  - Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання); - Підбирати цікаві завдання;  Порада 10. Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів. Порада 11. Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати   найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці. Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні. Порада 12. Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку. Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань. - Письмові завдання варто чергувати з усними. - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів. - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто». - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин. Бажаю гарних оцінок у новому навчальному році!!!

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:

1. Відпочинок між заняттями в школі

Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

2. Сон

У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

3. Скільки необхідно спати дитині?

З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

Вік (у роках)	Тривалість сну (в годинах)
	ніч	день
6	11-12 (якщо не спить удень)	1,5-2 (протягом року)
7	11	1,5-2 (І-ше півріччя)
8-9	11-10.30	-
10	10.30-10	-

Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають.

Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати "ритуалу сну".

Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з'ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона обов'язково засне, якщо мовчки буде повторювати: "Я обов'язково засну". Або запропонувати старий спосіб - порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.

4. Відпочинок у вихідний день

Він допоможе усунути 4 "дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.

Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.

5. Канікули

Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:

активний відпочинок на свіжому повітрі;

допомога родині та участь у суспільно корисних справах;

читання книжок;

розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров'я.

                     Вплив комп'ютера на психіку дитини

                

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Сьогодні комп'ютери стали повсякденністю, так що сучасній дитині можна лише позаздрити: їй не потрібно перебудовуватися. Вона вже зростає в середовищі, де комп'ютер така ж звична і буденна річ, як електричне освітлення, автомобілі, телевізори або стільникові телефони. Для батьків, педа­гогів комп'ютер може стати головним болем, адже він не такий безпечний, як видається на перший погляд.

Деякі батьки категорично відкидають «комп’ю­терну» форму проводження вільного часу дитини, деякі не забороняють сидіти за комп’ютером, але постійно відчувають внутрішню тривогу: дитина допізна сидить за монітором, мало спілкується з однолітками, рідко буває на вулиці.

Тому, купуючи комп’ютер — корисний, необхідний дитині інструмент, слід пам’ятати про відповідальність за встановлен­ня правильної взаємодії дитини і машини.

Розглянемо основні упередження, пов’язані з комп’ютером.

Постійне перебування у «віртуалі» шкодить розвитку дитини, у тому числі інтелектуальному та емоційному. Так, з одного боку, дитина втрачає інтерес до самостійного мислення, читання, ручної праці, стає пасивним споживачем інформації, як кажуть «рабом Інтернету», а з іншого — деякі діти використовують Інтернет як бібліотеку і джерело інформації.

Комп’ютер не дає дитині повноцінного спілку­вання з однолітками або повністю його замінює. Деяким дітям, що мають складнощі в спілкуван­ні з однолітками в реальному світі, комп’ютер дає можливість знайти у віртуальному світі співбесід­ника і навіть друга.

Розглянемо позитивні і негативні наслідки ви­користання комп’ютера дитиною.

До позитивних наслідків належать: формування ділової мотивації, розвиток логічно­го, оперативного мислення, уміння прогнозувати, розвиток художнього смаку та навичок.

Коли дитина на «ти» з персональним ком­п’ютером, то сміливо вибирає стратегію поведінки або самонавчання. Але, звикнувши до віртуального світу, вона може неадекватно сприймати світ ре­альний, оскільки їй простіше переходити від кон­кретних предметів, іграшок до образів, що фор­муються комп’ютерними засобами. Перехід до реальних речей тим важче, чим більше дитина захоплюється комп’ютерною грою. А це, у свою чергу, може призвести до негативних змін у розвитку її особистості: замикається в собі, стає агресивною, емоційною, нестриманою. Під час виконання складних завдань в динамічно змін­них умовах у неї можуть загостритися невротичні риси, а за вираженої неврівноваженості — вини­кати хворобливі стани.

Негативні  наслідки:

§  Положення сидячи протягом  тривалого часу;

§   електромагнітне   випромінювання;

§  перевантаження суглобів  кистей рук;

§  підвищене навантаження  на зір;

§  стрес у разі втрати інформації; 

§  порушення мовлення; 

§  імпульсивність; 

§  відсутність ініціативи; 

§  несамостійність; 

§  стереотипність мислення; 

§  слабка орієнтованість на  майбутнє

Електромагнітне випромінювання

Науково доведено, що перебування дітей у полі  електромагнітних  випромінювань  не  повинно перевищувати двох годин на добу.

Не   встановлюйте   комп’ютери   в   спальнях, а вночі їх повністю відключайте від електричної мережі.

Екрани, куди осідає пил та інші шкідливі речовини, щодня протирайте одноразовою вологою серветкою.

Якомога частiше провiтрюйте кiмнату.

Підвищене навантаження на зір: у користувача  погіршується  зір,  очі  починають  сльозитися,  з’являється  головний  біль,  стомлення, двоїння  зображення.  Це  явище  дістало  назву «комп’ютерний  зоровий  синдром».  Уникнути його  допоможе  дотримання  основних  правил гігієни зору.

Робоче  місце  має  бути  достатньо  освітленим, промені  світла  не повинні потрапляти прямо в очі. Укомплектуйте комп’ютер гарним монітором, правильно його налаштуйте,  використовуйте  якісні  програми. Не  забувайте  про  перерви  під  час  занять  дитини  на  комп’ютері  (15  хвилин  через  кожну годину), гімнастику для очей. Контролюйте зір дитини  у  лікаря­окуліста.  При  перших  ознаках порушення зору терміново зменште тривалість занять на комп’ютері.

Гімнастика для очей

1.     Угору  —  униз.  Уліво  —  управо. 

Рухати  очима  вгору — униз, уліво — управо. Примружившись, зняти напруження, рахуючи до десяти.

3. Коло

Уявити  собі  велике  коло.  Обводити  його  очима спочатку за годинниковою стрілкою, потім проти годинникової стрілки.

4. Квадрат

Запропонувати  дітям  уявити  собі  квадрат. Переводити  погляд  з  правого  верхнього  кута, у лівий нижній, лівий верхній, правий нижній. Ще  раз  одночасно  поглянути  в  кути  уявного квадрата.

•     Тривала робота за комп’ютером призводить до змін у вищій нервовій діяльності, ендокрин­ній, імунній і репродуктивній системах, позна­чається на зорі й кістково-м’язовому апараті людини. Тривалі й стійкі зміни, як правило, завдають шкоди організму.

Комп'ютерні ігри

Гострим питанням у будь-яких міркуваннях про користь комп’ютера є комп’ютерні ігри. Що вони несуть? Користь або шкоду? Спробуймо роз­глянути це питання детальніше. Позитивні якості ігор, як комп’ютерних, так і простих (наприклад, настільних і дворових), приблизно однакові.

Комп’ютерні ігри розвивають у   дитини:	Комп’ютерні ігри вчать дитину:
•   швидкість реакції; •   дрібну моторику рук; •   візуальне сприйняття об’єктів; •   пам’ять і увагу; •   логічне мислення; •   зорово-моторну координацію	•   класифікувати й уза­гальнювати; •   аналітично мислити в нестандартній ситу­ації; •   досягати своєї мети; •   удосконалювати інте­лектуальні навички

       Під час комп’ютерної гри дитина наче по­трапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ такий схожий на справжній! Коли герої комп’ютерної гри пропонують дитині полагоди­ти стіну будиночка (правильно склавши пазл) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися скарбів, діти відчувають свою значущість. А якщо в кінці завдання говорять: «Молодець, ти впорався відмінно», — це викликає захват!

Однак є і негативний бік захоплення комп’ю­терними іграми. Це комп’ютерна залежність.

ПЕРШІ ОЗНАКИ РОЗВИТКУ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В ДИТИНИ:

► їсть, п'є чай, робить уроки біля комп'ютера;

► провів хоча б одну ніч біля комп'ютера;

► прогуляв школу — сидів за комп'ютером;

► приходить додому й відразу сідає за ком­п'ютер;

► забув поїсти, почистити зуби (раніше тако­го не спостерігалося);

► перебуває в поганому, роздратованому на­строї, не може нічим зайнятися, якщо ком­п'ютер зламався;

► конфліктує, загрожує, шантажує у відповідь на заборону сидіти за комп'ютером.

Таким чином кіберпростір стає для дитини реальністю життя. Особливо яскраво це виявля­ється, коли дитина переживає соціально невдалі контакти і занурюється в ігровий світ, де відчуває себе господарем становища. Таким чином, виробляється «комп’ютерна чи ігрова за­лежність».

Таку хворобу можна охарактеризувати як над­мірне захоплення комп’ютерними іграми заради відходу від реальності, що призводить до якісних змін особистості — деформуються соціальні, про­фесійні, матеріальні та сімейні цінності людини.

Такі ігри підривають психічний стан і здатні кардинально змінити уявлення про себе та навколишній світ. Все це сприяє наростанню тривоги та дисгар­монії.

Існує думка, що деякі комп’ютерні ігри, зокре­ма військові стратегії і «стрілялки», які спочатку були створені задля розвитку спеціальних нави­чок у військових, можуть формувати у дитини жорстокість. Було проведено багато досліджень, які підтвердили цю точку зору. З одного боку, ігри допомагають виходу агресії і негативних емоцій назовні, з іншого ж, навпаки, формують певні негативні стереотипи поведінки. І навіть впливають на психіку сильніше, ніж бойовики. Якщо під час перегляду бойовика дитина тільки стежить за подіями, що відбуваються на екра­ні, переживає за персонажі,  то під час гри  гравець, приймаючи роль персонажа, занурюється в його світ і на якийсь час стає цим персонажем. Думаючи або діючи від імені героя, він переносить цей досвід у реальне життя. Інша особливість гри в тому, що герої «безсмертні»: кожного разу, після того як вони були знищені, оживають знову і знову, і кількість їхніх життів нескінченна. Цей факт неминуче відбивається на сприйнятті цінності життя, знімає кордон між життям і смертю та розвиває схильність до життєнебезпечної поведінки.